Перейти до основного вмісту

Від панянки до селянки. Розділ 2

Як тільки попрощались, Даша відійшла на пристойну відстань і одразу набрала подругу.
- Алло.
- Хей, Вірця. Ти не повіриш, з якими кльовим чуваком я тільки шо зустрічалась?
- Ну, розказуй, - без ентузіазму відповіла подруга.
- Давай я зайду. Все в деталях розкажу.
Віра декілька секунд мовчала. Зважувала усі нюанси пропозиції. Це ж треба відкласти усі свої справи. Врешті відповіла:
- Та давай. Ти коли будеш?
- Десять хвилин. Можеш ставити чайник.
- Чекаю.

Віра відклала телефон і пішла на кухню. Вона любила Дашу, але кожного разу, коли Даша приходила на чай, її ж з дому вигнати було неможливо. Ще можна пробачити, що дівчина сиділа до пізньої ночі в гостях у подруги, але ж, крім того, вона винищувала добру половину холодильника. Зовсім не зручна подруга.
Даша прийшла ще швидше, ніж обіцяла. Біля Віри дівчина завжди почувала себе комфортно. Подруга не дружила з косметикою і модними глянцями, тому на фоні завжди доглянутою і блискучої Даші, вона програвала з великою різницею у рахунку. Мабуть тому Даша продовжувала дружбу з Вірою. Класика жанру, у красуні повинна бути юродива подруга.
Юродива подруга саме наливала чай у чашки, коли Даша їй сповідалась.
- Всьо є. Всьо! Багатий. Батьки за кордоном. Самостійний. Гроші заробляє сам. Усього доб’ється сам. Це ж прямо те, що лікар прописав. Ніяка мамця потім мене не буде в шию клювати, що я на все готове прийшла.
- Таки й справді на все готове, - Віра поставила чашку біля подруга і сама сіла поруч.
- Ой, кого то, Вірця, цікавить. Головне, що житиму як в бога за пазухою. Лиш би швидко його окрутити. А то все бігаю, бігаю, а толку нуль.
- Він гарний? - спитала подруга.
- За тою бородою і не розбереш. Пики не видно. Але гаманець мені сподобався.
- Ну в ліжко ти не до гаманця лягатимеш.
- А я в ліжку очі закриваю. І уявляй собі хоч Бред Піта, хоч Андрія Кривого.
Андрій Кривий був першим Дашиним коханням. Але за декілька тижнів зустрічань дівчина збагнула, що кохання - це добре, але їсти хочеться більше. Хлопець жив в однокімнатній квартирі в сусідньому будинку разом з мамою. Очевидно, грошей у хлопця було надто мало, аби водити дівчину в дорогі заклади і купувати їй дорогі подарунки. Спочатку Даша суміщала ніжного, проте бідного, Андрія і місцевих мажорів, що купували їй речі і годували в пафосних ресторанах. Але так довго продовжуватись не могло. І вибрала Даша не Андрія.
- Але ти ж його любиш?
- Кого? - не второпала Даша.
- Андрія.
- До чого тут Андрій, якщо я тобі про Свята говорю. Та й де ти набралась тих казок про любов. От того ти й незаймана. Надумала собі, любов.
Віра мовчки опустила голову. Вона ненавиділа оце Дашине глузування. Ну і що, що незаймана. Не лягати ж під першого-кращого.
- Андрій - то було для душі. Але тіло хоче хліба. І не тільки хліба. Тому, сама розумієш.
Віра хотіла щось додати. Вона зовсім не розуміла подругу. Хіба це не проституція? Віддавати себе за кусень хліба і до хліба? Міряти хлопця лише за його гаманцем. Ні, таких принципів Віра не розуміла. Віра мовчала і презирала подругу. Однаково, як і Даша презирала її, бо ж як можна бути такою непрактичною і наївною. І як у них зрослась дружба зовсім невідомо.
- Ти не парся. Тобі теж підвернеться щось кльове. Головне, не сидіти отут в чотирьох стінах. Ну от шо ти дома цілими днями робиш.
- Курси онлайн прохожу. Ти навіть не уявляєш. За цими технологіями майбутнє.
- Ага, ти з цими своїми курсами заміж не вийдеш.
- Я й не спішу.
- Дарма, Вірця. Всіх нормальних розберуть. Прийдеться тоді до кінця життя мучитись з кимось, типу Кривого.
- Кривий - нормальний, - відповіла Віра і зашарілась.
Насправді, Андрій подобався дівчині. Ні, це не було сильне почуття. Та й вона собі не дозволяла, бо знала що хлопець закоханий у Дашу, а вона у нього. Але що з собою зробиш? Подобався, та й усе.
- Ти з дуба впала? Який нормальний? Він з мамою в одній кімнаті живе.
- Ти його засуджуєш дарма. Він зараз працює в гарній компанії. Відкладає гроші на навчання. Доволі перспективний хлопець. Звернула б на нього увагу. Нащо тобі той Свят, який тебе вже на першому побаченні ледь не усипив?
- Ага, працює. Він дома цілими днями сидить. Гроші, кажеш, відкладає. Для цього треба їх мати.
- В Кривого є, повір. Кажу ж тобі, працює в гарній компанії.
- По виносу сміття з дому. Хто тобі тих байок розказав? Я ж бачу його через день. Тільки кульочки з дому виносить і ходить в сусідній магазин. Працівник, блін!
Віра видихнула. Сил сперечатись не було, але дуже хотілось довести подрузі, що дарма вона відшила Андрія.
- Мені його мама розказала.
- О, найшла кого слухати. Моя мама теж про мене такі речі розказує, вмерти зі сміху можна.
- Ай.
Аргументи закінчились. Та й чого переконувати Дашу, як вона залишиться на своєму.
- Так би й одразу, а то вішає мені тут макарони на вуха.

Віра змовчала. Що тут скажеш? 
наступний розділ 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

100 книжок прочитано. bookchallenge_ua 100|200

Ось Вам список прочитаних мною книг у рамках #bookchallenge_ua.Рівно 100. Поїхали!

#bookchallenge_ua закінчено! 159 книг за рік.

Ось Вам повний перелік книжок, що були зі мною цього року:

1. Порнографія. В. Гомбрович
2. Чарівна Ти. Чак Поланік
3. Літо, прощай. Рей Бредбері