bookchallenge_ua. 44/200

Чим далі #bookchallenge_ua, тим важче читати.
Чи то книг хороших не знаходиться, чи то моя читацька душа бажає перепочинку. Не знаю.
Але, тим не менш, продовжую читати. Повільно, правда, але продовжую.

Зразу, давайте пробіжимось по книгам.

42. "Покров" Люко Дашвар.
Не могла пройти повз цю новинку. Купила і не пошкодувала. Заковтнула за вечір. Книга у стилі Люко Дашвар - сімейні драми, непередбачувані повороти сюжету, і велике кохання, що червоною стрічкою вплітається в сюжет.
Одразу ж хочу сказати, що я добре ставлюсь до книжок цієї авторки, не зважаючи на шквал критики. Поясню чому: так, якщо хтось шукає відповідей на життєві запитання чи любить серйозну літературу - йому однозначно не сюди. Ця книга для того, аби після важкого дня заварити собі чаю чи каву, закутатись в плед чи ковдру і відпочити разом з продуманими героями Люко Дашвар. У цій книзі у вас не виникатиме думка, чому зараз весна, якщо у попередній главі було літо. Думки не шпортаються об словесні чи сюжетні негаразди. І ще один великий плюс - вона читається дуже легко. У мене не було жодної книги Люко Дашвар, яку я б читала довше, ніж декілька годин. Ні, я не вихваляюсь швидкістю свого читання, вона й справді легко читається. Попробуйте!

43. Джеремі Кларксон
А оця книжка трапилась зі мною випадково. Я її купувала на подарунок. Винесла я її, значить з книгарні і зайшла попити каву. Отямилась, коли переді мною стояла пуста чашка з латте, і книжка була розгорнута на 21 сторінці. Сама книга складається з статей Джеремі Кларксона на різні теми. Об'єднує їх усі гумор і неперевершений стиль написання.
Прочитала її (дуже обережно, бо все ж на подарунок книжка) і залишилась задоволеною. Хоча в момент купівлі я знала лише що цей Кларсон - ведучий "Top Gear" (колишній ведучий, як мене недавно просвітили). Та й про сам "Top Gear" я знаю лише, що це передача про машинки (ну я дівчинка, знаєте, є якісь речі, в яких  мені можна бути некомпетентною).

44. "Смажені зелені помідори в кафе зупинка". Фенні Флегг.
Почну з назви. Запам'ятати я її не змогла, тому в книгарні у мене трапився дуже смішний діалог з продавцем.
Отже, прихожу я в книгарню і на розкладці немає жодної книги на якій б щось писало про помідори, або обкладинка нагадувала стилізацію 30-40хх років. Підхожу одразу ж до продавця:
- Добрий день, - усміхаюсь на всі 32, бо сама розумію, як дивно звучатиме моє питання - У вас є зелені помідори?
Продавець сміється.
- Ні, продуктовий на першому поверсі. Але якщо вам Фенні Флегг - то є, - і дістає з-під прилавка омріяну книжку.
От десь з таким же настроєм я її і читала.
Моя улюблена Америка тих років і трохи гумору.
Спочатку читати було важко, бо кожного разу змінюється дата, коли трапляються події. Ще й розповідь не є хронологічною, тому легко можна зуплутатись у вирі тамтешніх подій.
Особливу атмосферу для мене вносили колонки з газети того часу. А ще мене мучає питання, Іржі і Рут, власниці кафе "Зупинка", були лесбіянками? Схоже на те, але якщо й так, то в книзі про це так прозоро написано, що майже непомітно.
(а може це моя збочена фантазія всюди намагається знайти сексуальний підтекст).
Загалом, поясніть мені, дурепі?

От і всі книги за ці два тижні. 
Сподіваюсь, Дід Мороз принесе мені багато гарних книг, і я матиму що читати усі Різдвяні канікули.
Дід Мороооз, чи мене чуєш? Книжок мені і побільше!