Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з Вересень, 2015

теги: #огляд книг, #книга місяця.

Започатковую нову рубрику постів тут.
теги: #огляд книг, #книга місяця
Зовсім непомітно мій instagram перетворився в букблог, тому я вирішила основні якісь теги і думки в розгорнутому вигляді викладати тут.

Отже, книги місяця.
або, що з прочитаного зачепило настільки, що варто нагадати ще раз.

кава, вірш і до вірша.

Вперше каву мені робив літній чоловік.
Спочатку він говорив про каву і кофеїн. Я одним вухом слухала, іншим оновляла стрічку новин.
Далі він запропонував мені цукор. Я відмовилась. Продовжувала переглядати фото в інстаграмі.
- Шоколад..? - сказав чоловік, посипаючи моє латте шоколадом.
Я кивнула, не відриваючись поглядом від свого смартфону.
- Всі відмовляються від шоколаду, - зітхнув, - Бо час. Зриваються, забирають свою каву і біжать кудись.
Я кивнула головою. Здається, чоловік усміхнувся. Я не зауважила точно. Але майже певна, що він усміхнувся.
Далі він подав мені стакан:
- Смачного!
Я швидко сховала телефон і вхопилась за гарячу каву.
- Залиштесь, випийте, - чоловік показав на столик позаду.
- Я спішу, - крикнула уже при виході.
І у відповідь почула:
- Всі чомусь спішать. Втикають в свої телефони і спішать.
Допити каву без рифмового насилля мені не вдалось.


холодна сталь

Старенький пошарпаний текст. У нього через місяць весілля. Вона буде в білому. Я буду в комі. Вона триматиме його за руку. Я триматиму себе в районі серця. Вони будуть щасливі. Я буду на грані зриву...

ранок. як не померти.

Здається, освоїла один із найважливіших навиків - навчилась не вмирати зранку.
На мою думку, то найважливіший і найпотрібніший навик восени.
Бо коли з неба падає мряка, за вікном холод і вітер, хочеться залишитись жити під ковдрою, ну або, в крайньому випадку, з ковдрою.
І аж ніяк не хочеться тягти своє змучене тіло на вулицю. Туди де холодно, мокро і вітряно.

Здається, я навчилась з цим боротись.

tabula rasa

Юність - це прекрасний період принципотворення.
Одним із таких важливих принципів для мене був принцип, який я назвала "tabula rasa", тобто принцип чистої дошки.
Те, що я зараз писатиму не матиме нічого спільного з Дж. Локком, тому що я запозичила тільки назву, а не суть.