Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з 2015

bookchallenge_ua. 44/200

Чим далі #bookchallenge_ua, тим важче читати.
Чи то книг хороших не знаходиться, чи то моя читацька душа бажає перепочинку. Не знаю.
Але, тим не менш, продовжую читати. Повільно, правда, але продовжую.

Брідо

А, знаєш, Брідо, вони й справді вірять,
Що у раю буде поділ на Android i IOS,
На чорних і білих, натуралів і голубих.
На людей дорогої породи і людей простих
Хоча не факт, що останніх пускатимуть туди.

Або навіть не так,
Ті хто не втрапить до списку Божого,
Влаштують свій власний рай,
Продаватимуть місця, як у кращих готелях,
Облуговування "all inclusive", бар, WI-FI,
І на білбордах писатимуть:
"Ще краще, ніж Небо!"

І тільки одні поети, інтелектуали і мудаки,
Не збиратимуть грошей, продаючи свої нирки,
Не ставатимуть навколішки, замолюючи гріхи,
Просто йтимуть куди йшли
Тримаючись своїх маршрутів
І не виходячи за береги.

І я не знаю, Брідо, як там буде в кінці,
Тільки ось тобі 10 заповідей, по ним і живи.
І якщо не воздасться на небі, чи як часом неба й нема.
То все будь Людиною, будь собі совістю
І стане раєм для тебе Земля.


-
коли рими відсутні,
уся надія на зміст.

My bookchallenge_ua 38/200

Не можу знову не згадати своє цьоготижневе відкриття - додаток My book. Додаток російський, але є і україномовні книги. Підписка в місяць від 60 до 100 грн, але отримуєте Ви при тому силу силенну книжок. Як на мене, спокуслива пропозиція.
Завдяки ньому, цього тижня прочитала купу книжок і маю купу вражень, якими зараз же поділюсь.

#bookchallenge 33/200

Ще один місяць букчеленджу. Читання уже стало безумовною звичкою, як от почистити зуби чи поснідати.
Але знайшовся все ж ще один мінус в цій звичці - творчий. Уся голова забита героями книжок, геть не вистачає місця на власних. Думаю, варто зменшити темпи, і робити в тиждень один день без читання. Подивимось, що з цього вийде.

Як прибирати, любити і не зійти з розуму. 30\200

Цей тиждень був дуже нерівним.
Були книги, від яких я відірватись не могла і навпаки, книга від якої мене нудило в прямому сенсі цього слова.

Отже, почнемо по порядку.

26/200, або за двома зайцями...

Чому в назві про зайців?
Бо цього тижня я намагалась читати дві книги одразу. А точніше, чотири книги...
Зараз я активно читаю Сесілію Алерн "Сто імен" і "Коротку історію часу" С. Гокінга. І ще зовсім трохи підчитую Нору Галь "Живе слово" і Гаррі Поттера мовою оригіналу.
І це ні разу не зручно і не кльово. Тому, коли я закінчу читати ці книги, то більше так не робитиму. І Ви не робіть.
Не те щоб плутаються імена чи герої, але це нуу дуже не зручно.


23/200. bookchallenge_ua

Цього тижня було купу всякої-різної роботи, тому прочитала ну дуже мало і мало що цікавого для себе відкрила.
Отже, з соромом, пройдусь по прочитаним книгам цього тижня.

Keep calm and read books. 20/200

Одразу почну з прохання.
Справа від цього тексту є опитування про книжковий блог (детальніше тут).
Дуже прошу проголосувати, аби я знала, наскільки ця ідея живуча.

Давайте знайомитись. Адже нас так багато, тих хто долучився до #bookchallenge_ua
Розкажіть, яка у вас ціль? Скільки прочитали? Які підводні камені зустрічають?

книги і люди. #bookchallenge_ua. 16/200.

Йшов третій тиждень #bookchallenge_ua.
Кажуть за 21 день виробляється звичка. Отже, можу цілком відповідально заявити: звичка читати книги прокачана на 100%. Бо це уже 25 день букчеленджу, малята.
Цілком достатньо, аби оцінити наскільки високу гору взявся підкоряти, і цілком достатньо, аби зійти з дороги, якщо важко.

У будь-які незрозумілій ситуації - читай!

Проминув другий тиждень #bookchallenge_ua. 
Від графіку читання я неабияк відстала, бо мала необережність захворіти. Читати, коли твій розпечений мозок схожий на желейку просто неможливо, тому змушена була зробити невелику дводенну паузу.

хороші дівчата. другий триместр

Пам.ятаєте, я раніше писала про книгу, що народилась в моїй голові. Детальніше тут.

bookchallenge_ua. ціль - 200 книг.

Отже, bookchallenge_ua. Ціль - 200 книг.

Почну напевне з того, що  як тільки побачила цей челендж у фейбуці, одразу долучилась. Якось інакше зі мною трапитись не могло. Страху від того, що "200 книг - це багато" не було, бо я ковтаю багато книжок впродовж певно усього життя.
Настільки високу я поставила для себе планку, я усвідомила тільки через тиждень.

теги: #огляд книг, #книга місяця.

Започатковую нову рубрику постів тут.
теги: #огляд книг, #книга місяця
Зовсім непомітно мій instagram перетворився в букблог, тому я вирішила основні якісь теги і думки в розгорнутому вигляді викладати тут.

Отже, книги місяця.
або, що з прочитаного зачепило настільки, що варто нагадати ще раз.

кава, вірш і до вірша.

Вперше каву мені робив літній чоловік.
Спочатку він говорив про каву і кофеїн. Я одним вухом слухала, іншим оновляла стрічку новин.
Далі він запропонував мені цукор. Я відмовилась. Продовжувала переглядати фото в інстаграмі.
- Шоколад..? - сказав чоловік, посипаючи моє латте шоколадом.
Я кивнула, не відриваючись поглядом від свого смартфону.
- Всі відмовляються від шоколаду, - зітхнув, - Бо час. Зриваються, забирають свою каву і біжать кудись.
Я кивнула головою. Здається, чоловік усміхнувся. Я не зауважила точно. Але майже певна, що він усміхнувся.
Далі він подав мені стакан:
- Смачного!
Я швидко сховала телефон і вхопилась за гарячу каву.
- Залиштесь, випийте, - чоловік показав на столик позаду.
- Я спішу, - крикнула уже при виході.
І у відповідь почула:
- Всі чомусь спішать. Втикають в свої телефони і спішать.
Допити каву без рифмового насилля мені не вдалось.


холодна сталь

Старенький пошарпаний текст. У нього через місяць весілля. Вона буде в білому. Я буду в комі. Вона триматиме його за руку. Я триматиму себе в районі серця. Вони будуть щасливі. Я буду на грані зриву...

ранок. як не померти.

Здається, освоїла один із найважливіших навиків - навчилась не вмирати зранку.
На мою думку, то найважливіший і найпотрібніший навик восени.
Бо коли з неба падає мряка, за вікном холод і вітер, хочеться залишитись жити під ковдрою, ну або, в крайньому випадку, з ковдрою.
І аж ніяк не хочеться тягти своє змучене тіло на вулицю. Туди де холодно, мокро і вітряно.

Здається, я навчилась з цим боротись.

tabula rasa

Юність - це прекрасний період принципотворення.
Одним із таких важливих принципів для мене був принцип, який я назвала "tabula rasa", тобто принцип чистої дошки.
Те, що я зараз писатиму не матиме нічого спільного з Дж. Локком, тому що я запозичила тільки назву, а не суть.

мій фінансовий безлад

Як і обіцяла в попередньому пості, розповім про свій фінансовий журнал.
Що, скільки і навіщо?!

Почну з того, що ідея такого фінансоведення до мене прийшла, мабуть, в той же час, коли я познайомилась з тайм-менеджментом (привіт, універ). Тому моя система - це мікс всього, чого тільки можна було наміксувати в цих двох темах: фінанси і раціональне використання часу.
Отже, почнемо.

суїцид

ми концептуалили як могли.
і наконцептуалили отаке відео.

Інші відео мене і моїх літера-подруг можна переглянути тут

про інше.

Цей пост початково мав бути про відпочинок. про архітектуру. про море.
Але після всього почутого/побаченого/пережитого хочеться говорити про інше.

про рагулів і пакети Бос (з присмаком суб.єктивної нетерпимості)

у мене є сусід.

там де ти цілуєш - рани.

там де ти цілуєш - рани.
згустки крові.
порвані вени.

синці,
мов проби любові
на міцність
і вічність
любов калічить.

а нерви не лікуються
між іншим
рвуться
мов джгути
мотузки
пута

цілунки - окови
і нічого живого,
крім серця
якщо будеш любити
-
залюби до смерті.

мрії і реальність. або чому мені не стати поетом/письменником.

Усе дитинство я мріяла бути письменницею.
Писала короткі розповіді в зошитах в косу лінійку. А потім писала довші історії в зошитах на 12 аркушів. А коли мені було 10, то написала цілу велику книжку (як мені тоді здавалось) в зошиті на 48 аркушів. А потім намагалась написати ще більшу в зошиті на 96, але зошит загубився і книжки не вийшло.
Далі зі мною трапилась рима і я пішла геть іншим шляхом. Але історія зовсім не про те.

море-гори.

Дуже хочеться аби Ви побачили тут не просто історію, а дещо більше. Бо я й справді вірю, що мова й кордони не мають значення. Є люди. І тут, і там. Люди всякі. Добрі й злі. Чесні й лукаві. І геополітика тут не має жодного значення.

амбіваленція

Є річ, яка викликає  в мене стійку амбіваленцію: плакати від радості, істерити від смутку.
Ще стільки всього мені треба вивчити, дізнатись, навчитись. Чим більше висовуєш голову, тим більше незвіданих речей бачиш.

Чи мене це радує? Безперечно! Якщо є мені ще хочеться щось робити, кудись іти, значить, не все втрачено. Все найраще попереду.
Найкращий вірш - завтра!
Але, поряд з тим, страх. А якщо не вийде. не зможу. не виросту. не доросту.
Що тоді?
Думати не хочу...

хороші дівчата.

ця книжка давно була зачата в моїй голові.
носилась вона болісно, бо до цих героїв у мене особливе ставлення. коли я говорю про них, я кажу не "вони", а "ми". бо ця історія, не лише про них. вона і про мене теж.
так ось, перший триместр закінчився. триместр роздумів, коригувань, складання сюжету. почався найважчий і найвідповідальніший етап - слова вперше зустрічаються з папером.

сліди мокрих тіней

Ще один із далекого 2010. Маю надію найближчим часом його ще й озвучити. Має бути гарно, ну?

"До" і "Після". Або історія двох зустрічей

Так, аби Ви знали, що писати я почала не вчора.
Історія, датована 2010 роком.


Отже, Львів.

Все ніяк не виходило всадити себе на кріселко і змусити все ж про це написати.
Але, майже через тиждень, я все ж змогла.
Отже, Львів.
Отож, читайте.


Четвер. За чверть сьома (проза)

Четвер. За чверть сьома

Леля любить себе по всякому себе вбивати. Як важкий підліток, що пхає собі під шкіру голки чи лезом вишкрябує імена якихось коханих. Весь сенс в тому, аби відчути себе страшно живою. Молода, чудова, наче успішна жінка, по обіді приходячи додому, лягає долілиць і лежить, аж поки зовсім не настане ніч. Десь біля дев’ятої в дверях два рази поверне і ключ – отже Сашко уже повернувся. Леля ніколи не питала де він був і що там робив. Їй було байдуже. Думаю, якби одного разу Сашко не повернувся, жінка не надто переймалась би. Вона уже кілька місяців по всякому себе вбивала, аби тільки не здатись собі мертвою.

гра в слова

є моєму житті літературний форум "антитеzа"
а у літературного форуму є "гра в слова".

трапляється такий настрій, коли хочеться хапати рими і писати-писати...
а писати ні про що.
для таких випадків "антитеzа" використовує гру в слова.
ми рандомно обираємо слово і далі починаємо з ним гру.
воно може бути в тексті. може бути його синонім.
може бути будь що, що з цим словом пов.язує автор.
цього тижня мені випало слово "канцелярія".

сміх

Вперше з.явився вірш під дощем.



Ніколи не даю назв віршам. Якось у мене з цим не складається. Деякі з них, самі згодом обростають назвами, але зазвичай, так і залишаються безіменними.
Так ось, у цього дивака є ім.я
І, мабуть, його ім.я не стільки вирвано з контексту самого вірша, скільки характеризує те, як він писався.
Точніше читався, чи то пак. виникав.

...майже весна.

Зі мною передчасно сталась весна.


Хочеться вдягати сукенки, наспівувати слова "океанових" пісень.
і дихати, дихати, дихати...

моє-твоє.

Та штука, яку я проповідую, здавалось, сотні років стала популярною.
Нічого, окрім тебе, важливого нема.