Публікації

Показано дописи з 2018

Ти не можеш цього уникнути

Годинник повільно відміряв хвилини. Секундна стрілка робила коло і наче відрізала кожну хвилину. Одну за одною. Тік-так. Настя ліниво розглядала годинник на руці. Найбільшу увагу віддала секундній стрілці, що невтомно, наче серце, дріботіла, відміряючи секунду за секундою. Вдивлялась так, наче ось-ось час повинен зупинитись, тільки чомусь не зупиняється. Шкода! Бо вона ж так мріяла, аби все завмерло. Як у Гете, «зупинись мить, ти прекрасна». Але ж вона угоди з Фаустом не укладала. Її час продовжує повільно спливати. Вона ж воістину жила чудове життя. Настільки чудове, що кожного разу доводилось оглядатись, чи бува ніхто не жене ззаду, аби все це щастя у неї поцупити. Кожного ранку, прокидаючись, вона щипала себе за руку, щоб переконатись – все це не сон.
Тоді Настка не знала як воно, бути ситою щастям. Та й як воно, бути ситою, теж не знала. Вони з сестрою спали на одному ліжку і дуже тішились, якщо мама не приходила додому ночувати. Бо ж в маленькій комуналці було лише одне велике ліжко…