Публікації

Показано дописи з 2018

чотири кулі.

Він чув гуркіт хвиль, що розбивались об риф, і думав: добре було б намалювати все це. Лежав і дивився в небо, де не було нічого, крім східного вітру, а в застебнутій годинниковій кишеньці його шортів лежали ті чотири кулі. Він знав, що в них уся решта його життя. Чотири повинно вистачити. Він ж на них витратив останні гроші. На них і на цей будиночок на острові. А ще на квитки тим трьом дурням, але то пусте. Найцінніший приз чекає його попереду. І це зовсім не гроші. Шум почав скаженіти, хвилі з усієї сили вдаряли об риф і розбивались. Він підвів голову. Вечоріло. Тоді підвівся, згорнув церату, що лежала під ним і пішов до будиночка. Гості уже чекали. Вони сиділи біля каміна в прихожій. Дорожні сумки недбало лежали в коридорі. Він перечепився за одну із них і тихенько вилаявся. Тоді одягнув наймилішу усмішку і привітався до гостей: - Пані, панове, радий вітати вас на острові. Жінка підвелась з крісла, зняла капелюшок і недбало кинула його на крісло. - Віолетта. А це Костянтин, мій чоловік. -…

Ти не можеш цього уникнути

Годинник повільно відміряв хвилини. Секундна стрілка робила коло і наче відрізала кожну хвилину. Одну за одною. Тік-так. Настя ліниво розглядала годинник на руці. Найбільшу увагу віддала секундній стрілці, що невтомно, наче серце, дріботіла, відміряючи секунду за секундою. Вдивлялась так, наче ось-ось час повинен зупинитись, тільки чомусь не зупиняється. Шкода! Бо вона ж так мріяла, аби все завмерло. Як у Гете, «зупинись мить, ти прекрасна». Але ж вона угоди з Фаустом не укладала. Її час продовжує повільно спливати. Вона ж воістину жила чудове життя. Настільки чудове, що кожного разу доводилось оглядатись, чи бува ніхто не жене ззаду, аби все це щастя у неї поцупити. Кожного ранку, прокидаючись, вона щипала себе за руку, щоб переконатись – все це не сон.
Тоді Настка не знала як воно, бути ситою щастям. Та й як воно, бути ситою, теж не знала. Вони з сестрою спали на одному ліжку і дуже тішились, якщо мама не приходила додому ночувати. Бо ж в маленькій комуналці було лише одне велике ліжко…