Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з Січень, 2016

історія про те, як робити не треба.

Хто би знав скільки нервів і енергії я втратила турбуючись про те, хто що подумає про мене чи мої вчинки.
Скільки разів я грюкала книжками об стіл, з питанням чому я не подобаюсь тому чи іншому викладачеві.
Скільки разів мене розпирало від злості, бо мої старання догодити комусь не були оціненими.
І це я не згадую усіх родичів, знайомих, друзів моїх друзів, яким я заглядала у рота, аби вгодити і стати їм симпатичною.
Якби я тільки десяту частину цієї втраченої енергії перенесла на щось корисне - ох, боюсь уявити в яку б височінь я злетіла.

І найстрашніше, що оце бажання стати для всіх золотою монетою грало ж проти мене.
Якісь слова, які варто було сказати - залишились несказанними.
Якісь вчинки - незробленими.
А ще скільки всього залишилось на рівні ідей через мій страх осуду.

Великі сподівання і книги. #bookchallenge_ua 55/200

Дивують огляди книг, у яких автор резюмує, що книга - витрачений час, або книга ні про що, або книга не виправдала очікувань. (далі по тексту додумайте самі).

А чого ви чекаєте від книг?
Що вони легенько вскриють вашу черепну коробку і понакидають туди нових сенсів та ідей?
Не сперечатимусь, що є й такі книжки, але щоб знайти цю одну унікальну велику книгу, треба прочитати десятки інших, просто хороших книг.

Напевне, біда в тім, що ми розівчились читати. Так, правильно, читати.
Читати в своє задоволення. Читати з чашкою чаю. Читати перед сном. Читати просто так.
Ні, тепер на просто читання часу нема.
У нас тепер інший темп. Тепер ми адепти миттєвих лотерей, швидких повідомлень і схуднень за десять днів.
Усе, що не приносить очевидних результатів за тиждень - в смітник.
Дивно, але ця тенденція до швидкого життя перейшла і на читання. Тепер ми читаємо швидко і чекаємо від книги неймовірного.

bookchallenge_ua 55\200

За останні декілька тижні я заборгувала Вам огляди більш ніж десяти книг. Хоча вони варті уваги, тому давайте наздоганяти упущене.


новий рік - нові цілі

Для мене січень це завжди період внутрішньої ревізії.
Період, щоб відмічати "Done!" навпроти виконаних пунктів плану і аналізувати причини невиконання інших.
Період, щоб ставити перед собою нові завдання та челенджі.

І це не дань новій тенденції писати пости в фейбук з тегом #обіцяю, або очерки на тему "як я провів цей рік". Ні, це дешо більше. Це угода самим з собою.
Раніше, ще в дитинстві і ранній юності, я писала собі листи в майбутнє. На рік вперед. Їх я складала впродовж перших днів року, і читала 31 січня в наступному році. Всі вони мали схожу будову. Після вітальної частини слідувала фраза "Сподіваюсь за цей рік ти..." і далі перелік усього, що я хотіла б зробити за рік. Чим не нинішні фейсбучні челенджі?

книги, що стались зі мною цього року.

Хочу розповісти про книги, що вразили мене цього року.
Будьте готові, до всякого рівня літератури.
Будьте готові, що вражатимуть не тільки книги, але й історії пов.язані з ними.
Будьте готові, що одним постом я не обмежусь.
Будьте готові...

І почнемо.