хороші дівчата.
ця книжка давно була зачата в моїй голові.
носилась вона болісно, бо до цих героїв у мене особливе ставлення.
коли я говорю про них, я кажу не "вони", а "ми".
бо ця історія, не лише про них. вона і про мене теж.
так ось, перший триместр закінчився.
триместр роздумів, коригувань, складання сюжету.
почався найважчий і найвідповідальніший етап - слова вперше зустрічаються з папером.
про що історія?
про те, як всі ми, дівчатка, що виросли без татів вчимось життю.
як знаходимо спільну мову з чоловіками.
як справляємось з підсвідомими образами на матір і світ.
як пізнаємо свою дорослість.
історія про мене і десяток моїх подруг.
про ту, що перетворилась на феміністку.
про ту, що боїться заміжжя.
про ту, що не бачила свого батька.
про таких різних, і по своєму, скалічених,
але все ж хороших дівчат.
P.S. дякую, татко, що тебе не було поруч.
з тобою цієї б книги не вийшло.
всьо. очєнь. плохо.
ВідповістиВидалитихей, чому?
ВидалитиP.S. дякую, татко. убіло
Видалитину то що поганого?
Видалити