Отже, Львів.

Все ніяк не виходило всадити себе на кріселко і змусити все ж про це написати.
Але, майже через тиждень, я все ж змогла.
Отже, Львів.
Отож, читайте.


На цю весну-літо загадала собі нову забавку. Поїздити по містам України.
Моя половина наполягала на тому, щоб ми за цей період побачили усі обласні центри нашої Батьківщини. Я ж поставила іншу умову: в кожній подорожі має бути якась літературна користь.
На тому і зійшлись: будемо кататись по містам України, глядіти, хапати усе поглядом і заодно десь щось читати.

Перше місто - Львів.
На нього ми заглядали давно і ось співпало - знайшлись читання, на яких мала змогу почитати.
Про них трохи згодом.

Багато гуляли. Нас, насправді, було легко відрізнити від місцевих. Пара, що або не відриває свого погляду від GPS, або заглядає на кожен будиночок і провулочок.
Надуманий мною маршрут по видатним кафешкам і закладам погода підкоригувала - і більшість часу ми все ж провели у затишних львівських провулках, розглядаючи і хапаючи поглядом красу міста.

Вечір завершили літературно. Львівські прозові читання.
Почуття були амбіваленті, адже прозу слухати важко. Справді, важко. І то не залежить від того, хто її пише: аматор чи митець.
Мала досвід слухати прозу Андруховича на "Ї". Зал, уже на третьому абзаці почав відволікатись і тікати з залу (щодо мене і ще достатньої кількості поціновувачів гарної літератури - ми слухали і отримували задоволення, аж до останньої крапки).
Так ось, було лячно. Як будуть слухати початківців?
Мої побоювання були виправдані. Я, як чемна дівчинка, намагалась усіх слухати і усе чути. І то було важко. Але все ж я справилась. Здається і з роллю глядача, і з роллю виступаючого.

Однозначно, приїду ще.
Це місто в себе закохало.

Коментарі

  1. Ууууу люди взагалі невдячні сучки. Їх і на поезії важко зафіксувати.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. та з поезією легше: бачиш шо незаїхало - вали зі сцени)
      а тут хочеш - не хочеш, мусиш дочитати)

      Видалити

Дописати коментар

Популярні публікації