теги: #огляд книг, #книга місяця.
Започатковую нову рубрику постів тут.
теги: #огляд книг, #книга місяця
Зовсім непомітно мій instagram перетворився в букблог, тому я вирішила основні якісь теги і думки в розгорнутому вигляді викладати тут.
Отже, книги місяця.
або, що з прочитаного зачепило настільки, що варто нагадати ще раз.
Збірник оповідань Рея Бредбері.
Спочатку була дика радість, бо саму книгу я знайшла на своїх безкінечних книжкових полицях. Потім радість переросла в ейфорію, коли у змісті я побачила "Марсіанські хроніки". Я перечитала купу бреберістики, зарахувала себе до поціновувачів його книг і не була знайома з одним із його бестселерів. "Непорядок!" - сказала я собі і почала читати.
Марсіанські хроніки й справді хроніки, історії про людей на марсі. марсіан на марсі. загалом, хто отримує задоволення від Бредбері - матимете де розгулятись.
І ще закохалась в коротке оповідання "Вельд". Батьки облаштували дітям ігрову кімнату. Жива кімната, яка транслює те, що ви хочете бачити. Декілька сторінок, але вони варті того, аби бути прочитаними.
Історії про життя, смерть і нейрохірургію. Генрі Марш.
Вона чудова. Коли гортала її в книгарні ВСЛ думала, що мене вона не зачепить. Книжка, що починається з розрізу мозку здалась мені надто медичною. Але все ж я її купила. І не пошкодувала. На тлі медичних розрізів і копань в чужих мізках (в прямому сенсі цього слова), автор говорить про своїх пацієнтів і про себе. медичні успіхи і поразки. відвойовані роки життя, і навпаки. трохи біографії і жменька України. я не могла відірватись.
На фейсбуці натрапляла на гнівні відгуки, мовляв, щось не те з перекладом. Не знаю, чи то так на мене вплинуло те, що книгу я читала вночі, чи то те, що надто захопилась читанням між рядків, але жодних, ріжущих око, ляпів я не помітила.
Мій дідусь був черешнею. Анджела Нанетті.
Сьогодні з нею познайомилась і одразу ж закохалась. Ця історія настільки тепла і добра, що розлучатись з нею не хотілось. Для мене ця книга стала порталом у власне дитинство.
Мій дідусь не був черешнею. Але він був хорошим дідусем. Він був першим (і єдиним, мабуть) моїм родичем, що вірив в мою мрію писати. А ще він розповідав мені на ніч казки. Навіть, коли я була дорослою, по казку і втіху я могла прийти тільки до нього. Й дотепер, як геть горе, згадую...
А щодо дідуся-черешні. Історія, очима шестирічного хлопчика. Надзвичайна.
Окреме дякую Видавництву Старого Лева. В книзі надзвичайні ілюстрації. Та й навіть не те. З цими книгами твориться щось магічне. Їх не хочеться випускати з руч. Вони притягують. Якісь особливі на дотик. Щось особливе Старий Лев додає до своїх книжок.
теги: #огляд книг, #книга місяця
Зовсім непомітно мій instagram перетворився в букблог, тому я вирішила основні якісь теги і думки в розгорнутому вигляді викладати тут.
Отже, книги місяця.
або, що з прочитаного зачепило настільки, що варто нагадати ще раз.
Збірник оповідань Рея Бредбері.
Спочатку була дика радість, бо саму книгу я знайшла на своїх безкінечних книжкових полицях. Потім радість переросла в ейфорію, коли у змісті я побачила "Марсіанські хроніки". Я перечитала купу бреберістики, зарахувала себе до поціновувачів його книг і не була знайома з одним із його бестселерів. "Непорядок!" - сказала я собі і почала читати.
Марсіанські хроніки й справді хроніки, історії про людей на марсі. марсіан на марсі. загалом, хто отримує задоволення від Бредбері - матимете де розгулятись.
І ще закохалась в коротке оповідання "Вельд". Батьки облаштували дітям ігрову кімнату. Жива кімната, яка транслює те, що ви хочете бачити. Декілька сторінок, але вони варті того, аби бути прочитаними.
Історії про життя, смерть і нейрохірургію. Генрі Марш.
Вона чудова. Коли гортала її в книгарні ВСЛ думала, що мене вона не зачепить. Книжка, що починається з розрізу мозку здалась мені надто медичною. Але все ж я її купила. І не пошкодувала. На тлі медичних розрізів і копань в чужих мізках (в прямому сенсі цього слова), автор говорить про своїх пацієнтів і про себе. медичні успіхи і поразки. відвойовані роки життя, і навпаки. трохи біографії і жменька України. я не могла відірватись.
На фейсбуці натрапляла на гнівні відгуки, мовляв, щось не те з перекладом. Не знаю, чи то так на мене вплинуло те, що книгу я читала вночі, чи то те, що надто захопилась читанням між рядків, але жодних, ріжущих око, ляпів я не помітила.
Мій дідусь був черешнею. Анджела Нанетті.
Сьогодні з нею познайомилась і одразу ж закохалась. Ця історія настільки тепла і добра, що розлучатись з нею не хотілось. Для мене ця книга стала порталом у власне дитинство.
Мій дідусь не був черешнею. Але він був хорошим дідусем. Він був першим (і єдиним, мабуть) моїм родичем, що вірив в мою мрію писати. А ще він розповідав мені на ніч казки. Навіть, коли я була дорослою, по казку і втіху я могла прийти тільки до нього. Й дотепер, як геть горе, згадую...
А щодо дідуся-черешні. Історія, очима шестирічного хлопчика. Надзвичайна.
Окреме дякую Видавництву Старого Лева. В книзі надзвичайні ілюстрації. Та й навіть не те. З цими книгами твориться щось магічне. Їх не хочеться випускати з руч. Вони притягують. Якісь особливі на дотик. Щось особливе Старий Лев додає до своїх книжок.
Коментарі
Дописати коментар