У будь-які незрозумілій ситуації - читай!

Проминув другий тиждень #bookchallenge_ua. 


Від графіку читання я неабияк відстала, бо мала необережність захворіти. Читати, коли твій розпечений мозок схожий на желейку просто неможливо, тому змушена була зробити невелику дводенну паузу.

Те, що минулого тижня здалось мені беззаперечним плюсом, цими днями мене лякає. Мова йде про неконтрольований ріст моєї домашньої бібліотеки.
Варто зауважити, що і до челенджу, книг в моєму домі була надвелика кількість. Спеціально відведені для цього полиці, на яких аби-як в три ряди стоять паперові радості. Шухляди, які в період радянщини моя бабуся завалювала простирадлами і іншими пожитками "на чорний день" сьогодні вщент завалені книгами. А ще, на околиці квартири є стіл, на якому книги стоять рядами аж до самої стелі. І на довершення, невеликий стосик літератури в туалеті.
Тепер ж книги почали наступ на мій робочий стіл і все, що до нього прилягає.
Тому я вирішила боротись з цим наступом оригінально. Влаштовуватиму конкурси, призами яких будуть ці книги. Переможець зможе обрати одну з п.яти запропонованих йому книг. Думаю, це відбуватиметься регулярно до кінця челенджу. А може й далі.
Детальніше про конкурс і сам конкурс ТУТ.

Ще одна якісна зміна: тепер у будь-якій незрозумілій ситуації - я читаю. У чергах, в місцях, де раніше я тільки пила каву, в транспорті, на обідній перерві. Усюди, де є можливість читати. Це добрий знак.

Традиційно, відслідкувати всі книги, які я читаю і отримати відгуки на них можна в моєму instagram.

Коротко про прочитане цього тижня.

Перше вражаюче відкриття "Вбити пересмішника" Гарпер Лі.
Чому вражаюче? Бо я декілька років намагалась її читати, але, відверто, ну не пішла. Я не зрозуміла в чому сенс писати серйозну книжку від імені дитини і закинула її куди подалі.
Цього ж разу я не могла себе відірвати. Книга вчить. Шкодую, що вона не потрапила мені до рук, коли я була ровесницею героїні. Така література вчить краще, ніж будь-які педагогічні уроки.

"Дельфійський оракул" Агата Крісті.
Збірка детективних оповідань від майстра цього жанру Агати Крісті. Крім самих детективних історій, порадував переклад. Книга випущена у 1992 році, і тоді перекладали на рівень краще, ніж зараз. Тут зустрічаються різнобарв.я синонімів і слів, яких я уже купу років не чула, і при тому нема жодного прикрого ляпу і русизму. А тепер на хвильку, 1992 - жодного русизму. 2015 - "краска сорому" від Чака Поланіка і його українських перекладачів. Як і навіщо?

Завершує трійку лідерів цього тижня Катя Петровська і її "Мабуть Естер".
Книгу я побачила в списках прочитаного Каті Бабкіної і одразу ж побігла її купляти. Не розчарувалась. На одному диханні...
Мене завжди захоплюють отакі сімейні історії, а тут ще в цю сімейну історію вплітається історія цілого народу. Я не знаю, хто що читатиме в цій книзі, я ж виривала звідти такі слова як "Аушвіц-Біркенау", "Майданек", "Бухенвальд" і інші. Згадок про ці місця в книзі було вкрай мало, але вони різали мені очі. Я би хотіла їх видерти повністю, не тільки з книги, з пам.яті людей, з історичного тла. Назавжди.
Як часом Вам траплятиметься хороша книга на цю тему - дайте мені знати, добре?

Окрім цих, до кави цього тижня я читала "Важливі роки" Мег Джей, "Соландж" Віллі Чюрклунда і "Дім з вітражем" Жанни Слоньовської.
12/200

Коментарі

Популярні публікації